| Розкриття інформації по суттєві аспекти облікової політики |
Облікова політика Товариства розроблена відповідно до вимог МСБО 8" Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки" та інших чинних МСФЗ. |
| Опис облікової політики щодо незавершеного будівництва |
Активи у процесі будівництва капіталізуються як окремий компонент основних засобів. До незавершеного будівництва та невстановленого обладнання належить вартість будівельних робіт, інші прямі витрати, відповідна частка накладних витрат та витрат на позики для довгострокових будівельних проектів. Після завершення вартість будівництва переводиться до складу відповідної категорії основних засобів. Незавершене будівництво та невстановлене обладнання не амортизується до тих пір, поки будівництво відповідних активів не буде завершене, і вони не будуть введені в експлуатацію. |
| Опис облікової політики щодо відстроченого податку на прибуток |
Розрахунок витрат (доходів) з податку на прибуток здійснюється відповідно до вимог МСБО (IAS) 12 «Податки на прибуток» з визнанням відстрочених податкових активів та зобов’язань.
Суми відстрочених податкових активів та зобов’язань обчислюються на дату щоквартальної проміжної фінансової звітності. |
| Опис облікової політики щодо аморизаційних витрат |
Амортизація за всіма групами основних засобів нараховується із застосуванням прямолінійного методу. Метод нарахування амортизації може переглядатися щорічно. Результати його перегляду враховуються як перегляд бухгалтерської оцінки. При цьому коригуванню підлягають амортизаційні відрахування поточного та майбутнього періодів.
Нарахування амортизації проводиться з моменту, коли основний засіб став придатним для використання. Суму нарахованої амортизації Товариство відображає збільшенням суми витрат Товариства і накопиченої амортизації основних засобів. Нарахування амортизації припиняється з дати перекласифікації основного засобу як такого, що утримується для продажу, або на дату припинення його визнання. |
| Опис облікової політики щодо витрат на амортизацію нематеріальних активів |
Амортизація всіх класів (груп) нематеріальних активів нараховується із застосуванням прямолінійного методу. Термін корисного використання та метод амортизації може переглядатися щорічно. |
| Опис облікової політики щодо визнання фінансових інструментів |
Здійснювати визнання, класифікацію, облік і оцінку фінансових активів та фінансових зобов’язань відповідно до вимог МСФЗ 9 «Фінансові інструменти». |
| Опис облікової політики щодо витрат |
Витрати вважаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони були здійснені. Витрати, які неможливо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються в складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені: адміністративні витрати, витрати на збут і інші витрати операційної діяльності.
Визначити метод відображення в обліку витрат діяльності:
- з використанням класу 8 «Витрати за елементами»;
з використанням класу 9 «Витрати діяльності»
Витрати визначаються Товариством за методом нарахування.
Склад собівартості реалізованих послуг:
- витрати на персонал,
- амортизація основних засобів;
- витрати на електроенергію, опалення та інші комунальні послуги;
- витрати на утримання будинку;
- витрати на утримання та обслуговування обладнання;
- інші витрати. |
| Опис облікової політики щодо оцінки справедливої вартості |
Товариство класифікує оцінки за справедливою вартістю за допомогою ієрархії справедливої вартості:
1) рівень 1: ціни котирувань на активних ринках для ідентичних активів або зобов’язань;
2) рівень 2: вхідні дані, інші ніж ціни котирувань, що увійшли у рівень 1, які спостерігаються для активів або зобов’язань або прямо, або опосередковано;
3) рівень 3: вхідні дані активів або зобов’язань, що не ґрунтуються на даних ринку, які можна спостерігати.
Кращим свідченням справедливої вартості фінансового активу або фінансового зобов’язання є ціни котирування на активному ринку. Фінансовий інструмент вважається котируваним на активному ринку, якщо ціни котирування легко і регулярно доступні та відображають фактичні й регулярно здійснювані ринкові операції між незалежними сторонами. Справедлива вартість визначається як ціна, узгоджена між зацікавленим покупцем та зацікавленим продавцем в операції незалежних сторін. Мета визначення справедливої вартості для фінансового інструмента, який відкрито купується та продається на активному ринку – отримати ціну, за якою відбулась би операція з цим інструментом на кінець звітного періоду на найсприятливішому активному ринку, до якого Товариство має безпосередній доступ.
Якщо ринок для фінансового інструмента не є активним, Товариство визначає справедливу вартість, застосовуючи методи оцінювання. Такі методи базуються на застосуванні останніх ринкових операцій між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами (якщо вони доступні), посиланні на поточну справедливу вартість іншого ідентичного інструмента, аналізі дисконтованих грошових потоків. Мета застосування методів оцінювання – визначити, якою була б ціна операції на дату оцінки в обміні між незалежними сторонами, виходячи із звичайних міркувань бізнесу. Справедлива вартість оцінюється на основі результатів застосування методів оцінювання, в яких максимально враховуються ринкові показники (та якомога менше – дані, специфічні для товариства). Періодично Товариство обстежує методи оцінювання та перевіряє їх на обґрунтованість, застосовуючи ціни спостережених поточних ринкових операцій з такими самими інструментами, або на основі інших доступних спостережених ринкових даних.
Справедлива вартість фінансових інструментів базується на наведених далі чинниках:
- вартість грошей у часі;
- кредитний ризик;
- ціни на валютних біржах;
- товарні ціни;
- ціни на інструменти капіталу;
- волатильність;
- ризик дострокового погашення та ризик відмови;
- витрати на обслуговування фінансового активу або фінансового зобов’язання. |
| Опис облікової політики щодо фінансових активів |
Класифікація і оцінка фінансових активів здійснюється Товариством, виходячи з бізнес-моделі, яку воно використовує для управління цими активами, та характеристик грошових потоків, передбачених договором.
Товариство оцінює й відображає в бухгалтерському обліку фінансовий актив за амортизованою собівартістю, якщо одночасно виконуються такі умови:
фінансовий актив утримується в рамках бізнес-моделі, метою якої є утримання фінансових активів для отримання передбачених договором грошових потоків;
договір за фінансовим активом передбачає отримання у визначені дати грошових потоків, які є виключно платежами в рахунок основної суми та процентів на непогашену частину основної суми.
Товариство відображає в бухгалтерському обліку інвестиції в інструменти капіталу за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки, лише якщо бізнес-моделлю передбачено отримання прибутку від короткострокових коливань справедливої вартості таких інвестицій. Всі інші інвестиції в інструменти капіталу Товариство обліковує за справедливою вартістю з визнанням переоцінки в іншому сукупному доході. При цьому, кумулятивні зміни справедливої вартості не переносяться з іншого сукупного доходу до прибутків або збитків, а можуть бути віднесені тільки до іншої статті капіталу під час припинення визнання інструментів капіталу, що обліковуються за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через інший сукупний дохід. Дивіденди за такими інструменти капіталу визнаються як прибуток, крім випадків, коли дивіденди представляють собою відшкодування частини собівартості інвестицій.
Визнання фінансових активів Товариство здійснює у відповідності до МСФЗ 9 «Фінансові інструменти»:
інвестиції в інструменти капіталу визнаються з моменту зарахування цінних паперів на рахунок в цінних паперах Товариства або з моменту внесення змін до Статуту об’єкта інвестування;
дебіторська заборгованість визнається з моменту, коли одна зі сторін виконає свою частину договору.
Товариство припиняє визнання фінансових активів:
інвестицій в інструменти капіталу – з моменту продажу інвестицій або з моменту, коли Товариством встановлено, що емітента цінних паперів (об’єкт інвестування) визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв’язку з його ліквідацією;
дебіторську заборгованість – з моменту оплати заборгованості або з моменту, коли дебіторську заборгованість визнано «безнадійною».
Оцінку фінансових активів під час первісного визнання та подальшу їх оцінку Товариство здійснює у відповідності до МСФЗ 9 «Фінансові інструменти», як наведено в таблиці нижче.
Група фінансових активів Оцінка під час первісного визнання Подальша оцінка
Інвестиції в інструменти капіталу За справедливою вартістю плюс витрати на операцію, що можуть бути безпосередньо віднесені на придбання інвестиції За справедливою вартістю з визнанням переоцінки в іншому сукупному доході
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги За ціною операції За амортизованою собівартістю
Інша дебіторська заборгованість та боргові фінансові активи За справедливою вартістю плюс витрати на операцію, що можуть бути безпосередньо віднесені на придбання інвестиції За амортизованою собівартістю
У зв’язку з тим, що інвестиції в інструменти капіталу Товариство не утримує для торгівлі і бізнес-моделлю не передбачено отримання прибутку від короткострокових коливань справедливої вартості таких інвестицій, було прийняте безвідкличне рішення про відображення в іншому сукупному доході змін справедливої вартості інвестицій в інструменти капіталу.
Товариство визначає оціночний резерв під очікувані кредитні збитки за борговими фінансовими активами та дебіторською заборгованістю в сумі, що дорівнює:
сумі майбутніх кредитних збитків за весь строк дії фінансового активу, якщо кредитний ризик за цим фінансовим активом значно збільшився з моменту первісного визнання та за кредитно-знеціненими фінансовими активами;
сумі майбутніх кредитних збитків за 12 місяців (12-місячні очікувані кредитні збитки), якщо відсутнє значне збільшення кредитного ризику за цим фінансовим активом з моменту первісного визнання.
На кожну звітну дату Товариство оцінює, чи відбулося значне збільшення кредитного ризику за фінансовим активом з моменту первісного визнання. Здійснюючи таку оцінку Товариство порівнює ризик настання дефолту (ймовірність дефолту) за фінансовим активом станом на звітну дату з ризиком настання дефолту (ймовірністю дефолту) за фінансовим активом на дату первісного визнання.
Товариство вважає кредитний ризик за фінансовим активом низьким, якщо ймовірність дефолту за таким фінансовим активом не перевищує 10%.
Під час аналізу змін кредитного ризику Товариство враховує наступну інформацію про боржника (емітента):
значні зміни внутрішніх показників кредитного ризику;
значні зміни зовнішніх ринкових показників кредитного ризику для певного фінансового інструменту або аналогічного фінансового інструменту з таким же строком дії;
існуючі або прогнозовані несприятливі зміни комерційних, фінансових або економічних умов, які, як очікується, призведуть до значних змін в здатності боржника виконати свої боргові зобов’язання;
фактичні або очікувані значні зміни результатів операційної діяльності боржника (зменшення виручки, збільшення операційних ризиків, зниження якості активів, проблеми, пов’язані з ліквідністю та/або управлінням, тощо);
значне збільшення кредитного ризику за іншими фінансовими інструментами того ж боржника;
фактичні або очікувані несприятливі зміни нормативно-правових, економічних або технологічних умов діяльності боржника, що призводить до значних змін в здатності боржника виконати свої боргові зобов’язання. |
| Опис облікової політики щодо фінансових зобов'язань |
Під час первісного визнання Товариство оцінює всі фінансові зобов’язання за справедливою вартістю. Найкращими доказами справедливої вартості фінансового зобов’язання при первісному визнанні є ціна операції, тобто справедлива вартість одержаної компенсації. Якщо Товариство з'ясовує, що справедлива вартість при первісному визнанні відрізняється від вартості за договором, то різниця між вартістю за договором та справедливою вартістю відображається як витрати/дохід з одночасним збільшенням/зменшенням балансової вартості фінансового зобов’язання.
Подальша оцінка фінансових зобов’язань здійснюється за амортизованою собівартістю |
| Опис облікової політики щодо податку на прибуток |
Розрахунок витрат (доходів) з податку на прибуток здійснюється відповідно до вимог МСБО (IAS) 12 «Податки на прибуток» з визнанням відстрочених податкових активів та зобов’язань.
Суми відстрочених податкових активів та зобов’язань обчислюються на дату щоквартальної проміжної фінансової звітності. |
| Опис облікової політики щодо нематеріальних активів та гудвілу |
Нематеріальні активи – немонетарні активи, які не мають фізичної субстанції та можуть бути ідентифіковані, тобто можуть бути відокремлені або відділені від Товариства або виникають внаслідок договірних або інших юридичних прав (незалежно від того, чи можуть вони бути відокремлені). Нематеріальні активи визнаються лише тоді, коли існує ймовірність того, що майбутні економічні вигоди, що відносяться до активу, надходитимуть Товариству та собівартість активу можна достовірно оцінити.
В момент первісного визнання нематеріальні активи оцінюються за собівартістю. Наступна оцінка здійснюється за собівартістю за вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності. |
| Опис облікової політики щодо оренди |
Товариство оцінює договір лізингу (оренди) (далі - договір оренди) у цілому або окремі компоненти як договір оренди, якщо виконуються такі критерії:
актив є ідентифікованим;
лізингоодержувачу (орендарю) (далі - орендар) передається право отримувати практично всі економічні вигоди від використання ідентифікованого активу протягом усього періоду використання активу;
Товариству передається право визначати спосіб використання активу протягом усього періоду використання в обмін на компенсацію;
орендодавець не має істотного права заміни активу протягом строку його використання.
До малоцінних базових активів Товариство відносить активи, вартість яких (кожного окремого об’єкта) не перевищує 50 тис. грн.
До короткострокової оренди та оренди малоцінних базових активів Товариством застосовуються вимоги параграфа 6 МСФЗ 16. Тобто, Товариство визнає орендні платежі, пов’язані з такою орендою, як витрати на прямолінійній основі протягом строку оренди.
Товариство первісно визнає актив з права користування за первісною вартістю (собівартістю).
Орендне зобов'язання первісно оцінюється за теперішньою вартістю орендних платежів, не сплачених на дату визнання. Товариство дисконтує орендні платежі протягом строку оренди, застосовуючи ставку відсотка, яка передбачена в договорі оренди. Товариство застосовує ставку додаткового запозичення орендаря, якщо ставку в договорі оренди не можна визначити.
Орендні платежі за договорами земельних ділянок державної та комунальної власності є, відповідно до чинного законодавства України, змінними платежами, які не залежать від індексу або ставки (залежать від нормативної грошової оцінки та ставок, встановлених органами місцевого самоврядування землі). Таким чином, змінні орендні платежі, які не залежать від індексу чи ставки, не включаються в оцінку орендного зобов’язання.
Подальша оцінка активів з права користування здійснюється за собівартістю з вирахуванням будь-якої накопиченої амортизації та будь-яких накопичених збитків унаслідок зменшення корисності та з коригуванням на будь-яку переоцінку орендного зобов'язання (модель собівартості). Товариство амортизує актив із права користування з дати початку оренди до більш ранньої з двох таких дат: кінець строку корисного використання активу з правом використання та кінець строку оренди. Метод амортизації – прямолінійний.
Товариство після дати початку оренди визнає іншими операційними витратами змінні орендні платежі, що не включені в оцінку орендного зобов'язання в тому періоді, у якому сталися подія чи певні умови, які спричинили здійснення таких платежів (та ті, які не залежать від індексу та ставки). Товариство відображає такі витрати у складі інших операційних витрат. |
| Опис облікової політики щодо оцінки запасів |
Запаси при первісному визнанні обліковуються за собівартістю придбання. Собівартість запасів включає всі витрати на придбання, витрати на переробку та інші витрати, понесені під час доставки запасів до їх теперішнього місцезнаходження та приведення їх у теперішній стан.
В Балансі (Звіті про фінансовий стан) запаси відображаються за найменшою із двох величин: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. Уцінки відображаються шляхом створення резерву під знецінення запасів.
Транспортно - заготівельні витрати включати до собівартості придбаних запасів безпосередньо при їх оприбуткуванні.
Установити такі методи оцінки вибуття запасів:
- при відпусканні запасів у виробництво - метод ФІФО;
- при відпусканні запасів у реалізацію - метод ФІФО. |
| Опис облікової політики щодо основних засобів |
Порядок визнання, оцінки основних засобів та відображення в обліку всіх пов’язаних із ними операцій регулюються МСБО (IAS) 16 «Основні засоби».
Товариство визнає матеріальний об'єкт основним засобом, якщо він утримується з метою використання його у процесі своєї діяльності, надання послуг, або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року.
Основні засоби для обліку та складання звітності поділяються на наступні групи:
земельні ділянки;
будівлі, споруди і передавальні пристрої;
машини та обладнання (у т.ч. обчислювальна техніка);
транспорті засоби;
інструменти, прилади, інвентар (меблі);
інші основні засоби;
інші необоротні матеріальні активи.
Критерії визнання: існує ймовірність того, що майбутні економічні вигоди, пов’язані з об’єктом, надійдуть до Товариства, і собівартість об’єкта може бути достовірно оцінена.
Первісна оцінка об’єктів всіх груп основних засобів здійснюється за собівартістю, що включає:
ціну придбання (у т.ч. імпортні мита, податки, які не відшкодовуються);
будь-які витрати, які безпосередньо пов’язані з доставкою активу до місця розташування та приведення його в стан, необхідний для експлуатації.
Якщо об’єкт основних засобів (частина об’єкту основних засобів) повертається Товариству за рішенням суду внаслідок визнання контракту про продаж недійсним, такий об’єкт основних засобів визнається активом з одночасним визнанням доходу. Собівартість такого об’єкту основних засобів оцінюється за балансовою вартістю, яку мав об’єкт на дату продажу.
Подальша оцінка основних засобів здійснюється за собівартістю мінус будь-яка накопичена амортизація та будь-які накопичені збитки від зменшення корисності. Подальші витрати збільшують первісну вартість основних засобів лише в тому випадку, якщо існує велика ймовірність того, що Товариство отримає майбутні економічні вигоди, пов’язані з активом, та його вартість може бути достовірно оцінена. Всі інші витрати визнаються як витрати в тому періоді, в якому вони понесені. Вплив будь-яких змін, що виникають від оцінок, зроблених в попередні періоди, враховується як зміна облікової оцінки.
Товариство для правильного відображення в бухгалтерському обліку основних засобів створює експертну інвентаризаційну комісію (за окремим наказом), в обов’язки якої входить:
визнання основних засобів, інших необоротних матеріальних та нематеріальних активів;
визначення строку їх корисної експлуатації та ліквідаційної вартості;
Строк корисної експлуатації розраховується виходячи з очікуваного строку використання активу, очікуваного фізичного та морального зносу, технічного та комерційного зносу, а також правових та інших подібних обмежень використання активу. Строк корисної експлуатації може переглядатися щорічно.
Строк корисної експлуатації встановлюється для кожного об’єкта індивідуально експертною комісією.
Орієнтовні строки корисної експлуатації:
Будинки та споруди – 12 - 50 років;
- машини та обладнання – 5 – 10 років;
- комп’ютерне та офісне обладнання – 2 - 5 років;
- телефони – 2 – 5 років;
- меблі – 4 – 5 років ;
- транспортні засоби – 5 – 15 років;
- інструменти, прилади, інвентар – 4 роки;
- інші основні засоби –4 -12 років.
При встановленні строку корисної експлуатації враховуються мінімально допустимі строки амортизації основних засобів відповідно до вимог Податкового кодексу України.
Ліквідаційна вартість ОЗ з метою амортизації встановлюється для кожного об’єкта індивідуально експертною комісією. Орієнтовна ліквідаційна вартість – 1% від первісної вартості.
Ліквідаційна вартість, термін корисного використання і методи амортизації активів аналізуються в кінці кожного річного звітного періоду і при необхідності корегуються.
Амортизація за всіма групами основних засобів нараховується із застосуванням прямолінійного методу. Земля має необмежений термін експлуатації і тому не амортизується. Метод нарахування амортизації може переглядатися щорічно. Результати його перегляду враховуються як перегляд бухгалтерської оцінки. При цьому коригуванню підлягають амортизаційні відрахування поточного та майбутнього періодів.
Нарахування амортизації проводиться з моменту, коли основний засіб став придатним для використання. Суму нарахованої амортизації Товариство відображає збільшенням суми витрат Товариства і накопиченої амортизації основних засобів. Нарахування амортизації припиняється з дати перекласифікації основного засобу як такого, що утримується для продажу, або на дату припинення його визнання. |
| Опис облікової політики щодо визнання доходу від продажу |
Товариство визнає дохід від реалізації лише тоді, коли воно задовольняє ідентифіковане зобов’язання щодо виконання шляхом передачі товарів (робіт, послуг) покупцеві (замовнику), тобто, коли покупець (замовник) отримує над ними контроль.
Одним з основних показників, що свідчать про передачу контролю, є передача покупцеві (замовнику) права власності на товари або результати робіт. Якщо управлінський персонал Товариства, розглянувши всі чинники, приходить до висновку про передачу контролю без передачі права власності, такий висновок повинен бути обґрунтованим та задокументованим.
В момент укладення договору управлінський персонал Товариства визначає, чи задовольнить Товариство ідентифіковане зобов’язання щодо виконання з плином часу, чи у певний момент часу. Якщо управлінський персонал Товариства визначає, що Товариство задовольнить ідентифіковане зобов’язання щодо виконання з плином часу, дохід від реалізації визнається лише тоді, коли прогрес на шляху до повного задоволення зобов'язання щодо виконання можна обґрунтовано оцінити.
Для оцінки прогресу на шляху до повного задоволення зобов'язання щодо виконання використовуються методи оцінювання за результатом, до яких належать:
аналіз виконання, завершеного на сьогоднішній день,
оцінка досягнутих результатів,
оцінювання завершених етапів,
оцінка кількості виготовлених чи переданих одиниць.
Якщо Товариство має право на компенсацію від покупця (замовника) в сумі, яка відповідає вартості для покупця (замовника) зобов’язання, виконаного Товариством на сьогоднішній день, Товариство визнає дохід у сумі, на яку має право виставити рахунок. |
| Опис облікової політики щодо ремонту та обслуговування |
Ремонти основних засобів, що здійснюються для підтримання об’єктів в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід та регулярно доступних вигід від його використання відображаються як витрати періоду і обліковувати на рахунках витрат діяльності в повному обсязі. |
| Опис облікової політики щодо торговельної та іншої дебіторської заборгованості |
Визнання фінансових активів Товариство здійснює у відповідності до МСФЗ 9 «Фінансові інструменти»:
дебіторська заборгованість визнається з моменту, коли одна зі сторін виконає свою частину договору.
Товариство припиняє визнання фінансових активів:
дебіторську заборгованість – з моменту оплати заборгованості або з моменту, коли дебіторську заборгованість визнано «безнадійною».
Для дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги Товариство оцінює резерв під збитки в розмірі, що дорівнює очікуваним кредитним збиткам за весь строк дії.
Для оцінювання очікуваних кредитних збитків за дебіторською заборгованістю Товариство використовує матрицю резервування. Матриця резервування визначає фіксовані ставки резервування, залежно від виду заборгованості, виду контрагента та терміну прострочення заборгованості.
Матриця резервування
Група дебіторів Термін прострочення заборгованості (календарні дні)
181-365 366-730 730-1095 понад 1095
Юридичні особи – орендарі 0% 25% 40% 100%
Юридичні особи – замовники проектних робіт 0% 25% 40% 100%
Інші юридичні особи 0% 25% 40% 100%
Фізичні особи підприємці 0% 30% 60% 100%
Фізичні особи (не суб’єкти підприємницької діяльності) 0% 30% 70% 100%
Дебітори, щодо яких наявна інформація про можливість ліквідації, процедури банкрутства. 100% 100% 100% 100% |